Українська Автокефальнa
Православна Церква в Діаспорі 


офіційний веб-сайт

 

 


Головна
Новини
Єпископат
Парафії
Історія

Фотогалерея
Відео
Ресурси
Контакти


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Архієпископ
Варлаам

Владика Варлаам, у мирі Віктор Соловій, народився 29. 11. 1891 р. у родині дрібновласницької козацької шляхти на Чернігівщині. По початковій школі закінчив Чернігівську Духовну Семінарію, а потім вступив на правничий факультет Варшавського Університету і закінчив його в 1914 р. В роках 191415 працював судовим аплікантом у Москві, а потім був покликаний до війська й по скінченні артилерійської школи а Одесі, служив у запасному полку артилерії в Царському Селі. З вибухом революції коротко працював на Чернігівщині, як мировий суддя, а з весною 1918 р. Українська Центральна Рада, покликавши його до Києва, доручила йому організацію Секретаріяту Генерального Суду України, якого він став першим секретарем. З евакуацією Києва військами УНР в 1919 році, В. Соловій вступає до Корпусу Січових Стрільців, а потім до УГА, й як командир батерії воює на польському й більшовицькому фронтах.

По розв'язанню УГА, весною 1920 р., працював в Українській Академії Наук, в комісії правничої мови, а літом того року переїхав до Кам'янця Подільського, де займав становище Керівника Правного Відділу при Головному отамані С. Петлюрі й на тому становищі лишився аж до кінця 1922 р. коли С. Петлюра переїхав до Парижу. В. Соловій тоді переїхав до Берестя на Поліссі і там, сім років працював у кооперації. Брав участь у просвітянському й церковному житті. Разом з іншими організував і брав участь в українських церковних з'їздах, в 1927-28 рр. в мм. Луцьку та Бересті, в Єпар-хіяльних З'їздах та Митрополичій Раді в 1929 р. в Митрополита Діонісія. Через його живу діяльність польські власті виселюють його з українських земель до корінної Польщі, де він став суддею, рівночасно співпрацюючи з Українським Науковим Інститутом у Варшаві, при катедрі проф. Ол. Лотоцького, в семінарі церковного права та студіях над радянським законодавством.

З упадком Польщі в 1939 р., В. Соловій переїхав до Холма, де став правним дорадником архиєп. Іларіона (проф. Огієнка), його заступником в Архипастирській Раді та лектором Церковного Права в Духовній Семінарії. З наближенням більшовцького фронту під час Другої світової війни в 1944 р. В. Соловій переїхав з родиною до Варшави, де під час нападу польсько-більшовицької боївки на Український Допомоговий Комітет загинула його дружина, бл. п. Валентина з Танашевичів, а В. Соловій з дітьми попав на примусові роботи до Німеччини.

По упадку Німеччини він знову включається в громадське, політичне й церковне життя, бере участь у великому Церковному З'їзді УАПЦ в Реґенсбурзі в 1947 р., помагає Митроп. Ніканорові у видаванні богослужбових книжок. Приїхавши в 1950 р. до Австралії, по зарібковій своїй праці, В. Соловій віддає знову свій вільний час громадським та церковним справам. Став у 1951 р. головою Союзу Українців Австралії, а при архиєп. Іванові входить в склад Вищого Церковного Управління, бере активну участь у підготовці й у самому Першому Соборі УАПЦ в Австралії (1953 р.), на якому його вибирають кандидатом на єпископа. В 1954 р. стає священиком при св. Покровської парафії в м. Сіднеї та віддається виключно церковному життю. В 1958 р приймає в Чікаго чернечий постриг з ім'ям Варлаам, а 30. 11. того ж року хіротонію з рук митроп. Івана (Теодоровича) та архиєпископів: Мстислава, Генадія і Володимира. Вернувшись до Австралії, став Правлячим Єпископом Митрополичої Епархії, об'їхав всі свої парафії і, переїхавши на сталий побут до Мельбурну всеціло віддається своїм новим обов'язкам.
Зайнятий своєю архипастирською працею, Владика Варлаам ані на одну хвилинку не покидав думки про з'єднання розбитої на дві єпархії Церкви в Австралії і робив усе можливе, щоб до того довести. Його старання увінчалися успіхом. Дня 1. 9. 1962 р. відбулося в Мельбурні Молитовне Єднання трьох владик: Сильвестра, Варлаама і Доната, а з часом, актом з 12 липня 1965 р. наступило й адміністративне поєднання обох існуючих тоді єпархій в одну УАПЦ в Австралії й Новій Зеляндії. Вкоротці по Надзвичайному Спільному Соборові, на якому було потверджено остаточне злиття двох єпархій Митрополичої й Об'єднаної (27. 12. 1965), Владика Варлаам, зморений тяжкою недугою й життєвими турботами, помер дня 31. 1. 1966 р. В особі архиєпископа Варлаама (титул, який йому був наданий останнім Собором) УАПЦ в Австралії й Новій Зеляндії стратила надзвичайно відданого, високо-інтелігентного й кришталево чистого характеру людину й архипастиря.
 

 


 


2010-2011 УАПЦ в Діаспорі